Досліджуваний регіон басейну верхів’я Дністра знаходиться в межах трьох адміністративних районів Львівської області – Турківського, Старосамбірського та Самбірського. У фізико-географічному аспекті – це територія Верхньодністровських Бескидів та частина Верхньодністровської низовини.
До складу Верхньодністровських Бескидів входять 7-8 низькогірних хребтів, сполучених численними поперечними долинами річок – допливів Дністра, Стрия та Стривігора. Переважно висоти коливаються в межах 600-1020 м над рівнем моря, в середньому 650-750 м н.р.м. Хребти мають вигляд низки валів з куполоподібними вершинами. Найбільшої висоти досягає гора Магура Лімнянська (1021 м н.р.м.) У цих районах на значних площах збереглися природні лісові ландшафти. Більшість лісових масивів мішані (ялицево-смереково-букові, ялицево-букові, смереково-буково-ялицеві), трапляються також чисті букові, ялицеві та смерекові ліси.
Верхньодністровська низовина є досить окультуреною, площа природної рослинності займає лише 30%, з яких на луки та болота припадає 25%. Ліси, у вигляді невеликих масивів, переважно дубові або заплавні вільхові. Абсолютні висоти знаходяться в межах 255-310м. Болота приурочені до самої заплави Дністра. Вони переважно трав’яно-мохові евтрофні. В рослинному покриві поширені осоково-гіпнові й очеретяно-гіпнові формації. На болотах ростуть верба чорнична та береза низька. Основні площі лук теж зосереджені в заплаві Дністра. Тут вони представлені формаціями костриці лучної, китника лучного, щучки дернистої.
Річка Дністер бере початок з джерел, які виходять на поверхню на схилах г. Розлуч біля с. Вовче на висоті 760 м н.р.м. Бескидський відрізок Дністра починається біля с. Лімна. До сіл Стрілки і Верхній Лужок Дністер перетинає хребти, утворюючи невеликі звивини. На ділянці Верхній Лужок – Спас, Дністер виробив поздовжню долину, ширина. якої біля Старого Самбора сягає близько 2 км. Дністер у гірській частині характеризується значними перепадами висот і водоспадами через кожні 2-3 км. Швидкість течії води – 1 м/с. Ширина Дністра на цій ділянці досягає 100 м, глибина – 2,5-3 м. Скелі та кам’янисті осипи складені з сірого сарматного вапняка, а місцями піщано-крейдових мергелів з вкрапленням кремнію. Де-не-де вздовж русла тягнуться галькові відклади.
Карпатська частина басейну має сильно розвинуту гідрографічну сітку густотою до 1-1,5 км/км2. В цій частині басейну формується близько 70% стоку ріки.
У формуванні клімату верхньої ділянки басейну ріки значну роль відіграють Карпати і Волинська височина. Клімат змінюється з висотою над рівнем моря від помірно теплого у передгір’ї до помірно холодного в горах. В гірській частині басейну знижений фон температури повітря, висока вологість.
Річний хід температури повітря та абсолютної вологості є синхронними: максимум зафіксований у липні, мінімум – у січні. Значною в карпатській частині басейну Дністра є і різниця в кількості атмосферних опадів: від 1200 мм і більше. Максимальна товщина снігового покриву (близько 80 см) переважно буває в першій половині лютого. В окремі зими товщина снігу сягає 1,5 м. В передгір’ї вона вдвічі менша.
В гірській і передгірській частинах басейну підвищена кількість опадів у літньо-осінній період обумовлює надмірне зволоження цієї території та виникнення численних паводків.
Найпоширенішими гірськими породами є пісковики, мергелі, аргіліти, а також вапняки. Пласт четвертинних відкладів є малопотужним.
Структура ґрунтового покриву змінюється як у широтному, так і у вертикальному напрямах. У гірських районах обробіток ґрунтів розвивається лише по вузьких долинах річок. Ґрунти Передкарпаття в основному дерново-середньоопідзолені і поверхневооглеєні. У гірській зоні переважають бурі лісові ґрунти. Ґрунтовий покрив досить одноманітний. Це зумовлено помірним кліматом, значною водопроникністю ґрунтів і ґрунтоутворюючих порід, наявністю лісової рослинності.
Для високогір’я характерний уповільнений режим ґрунтотворних процесів, через що нагромаджується груба форма кислого гумусу (мор) або оторфований чи торф’яний горизонт. Будь-які екстенсивні засоби підвищення продуктивності цих ґрунтів через внесення азотних, фосфорних чи будь-яких інших хімічних добрив загрожують дестабілізацією і незворотними змінами у матеріально-енергетичному балансі угруповань. Єдиною альтернативою є внесенням компостних органічних добрив.
Територія гірської частини басейну Дністра багата на корисні копалини: паливно-енергетичного (нафта, газ, конденсат, буре вугілля), гірничо-хімічного (сіль магнієва, сіль кам’яна), гірничорудної сировини (озокерит; родоніт, облицювальні матеріали). Найважливішими корисними копалинами є нафта, газ і калійні солі, а також цементна і будівельна сировина, вапняки, прісні та мінеральні підземні води (гірські райони і Передкарпаття).
