Преамбула
Ці Принципи є основою для розвитку органічного сільського господарства. Вони відображають ті можливості, які органічне сільське господарство може дати світу та бачення шляхів поліпшення сільського господарства в глобальному масштабі.
Сільське господарство - один з основних видів діяльності людства, так як їжа є щоденною життєвою потребою людей. Історія, культура та суспільні цінності знайшли своє відображення в сільському господарстві. Ці Принципи застосовуються до сільського господарства в широкому розумінні і включають методи, за допомогою яких люди доглядають за землею, водою, рослинами і тваринами з метою виробництва, переробки та розподілу продуктів харчування й інших товарів. Вони стосуються шляхів, якими люди взаємодіють з природними ландшафтами, пов'язаними один з одним і оберігають спадщину майбутніх поколінь.
Принципи органічного сільського господарства служать для спонукання органічного руху у всій його різноманітності. Вони регулюють розвиток основ, програм і стандартів IFOAM. Більше того, вони представлені з урахуванням їх застосування в усьому світі.
Органічне сільське господарство ґрунтується на:
- Принципі здоров’я
- Принципі екології
- Принципі справедливості
- Принципі турботи
Кожний принцип сформульований як визначення з наступним поясненням. Принципи повинні використовуватися як єдине ціле. Вони складені як етичні принципи для натхнення дій.
Принцип здоров’я
Органічне сільське господарство повинно підтримувати й поліпшувати здоров’я ґрунту, рослини, тварини й людини та планети як єдиного й неподільного цілого.
Цей принцип показує, що здоров’я як індивідуума, так і суспільств не може існувати окремо від здоров’я екосистем - на здорових ґрунтах ростуть здорові рослини, які підтримують здоров'я тварин і людей.
Здоров’я - це єдність і цілісність живих систем. Це не просто відсутність хвороб, це збереження фізичного, психічного, соціального та екологічного благополуччя. Імунітет, стійкість і здатність до відновлення є ключовими характеристиками здоров'я.
Роль органічного сільського господарства, як у фермерстві, переробці, поширенні, так і в споживанні, - це підтримка і поліпшення здоров’я екосистем і організмів, від самих дрібних у ґрунті до людини. Зокрема, органічне сільське господарство передбачає виробництво поживних високоякісних продуктів харчування, які вносять вклад як у профілактику захворювань, так і благополуччя в цілому. Згідно цього, необхідно уникати використання добрив, пестицидів, ветеринарних препаратів для тваринних і харчових добавок, які можуть нести несприятливий вплив на здоров’я.
Принцип екології
Органічне сільське господарство повинно ґрунтуватися на живих екологічних системах і циклах, працюючи, співіснуючи з ними й підтримуючи їх.
Цей принцип «укорінює» органічне сільське господарство серед живих екологічних систем. Він стверджує, що виробництво ґрунтується на екологічних процесах і переробці. Підтримка й благополуччя досягаються через екологію середовища виробництва. Наприклад, для рослин - це живий ґрунт, для тварин - екосистема ферми, для риби й морських організмів - це водне середовище.
Органічне землеробство, випас худоби й природні системи дикої природи, які використовуються для одержання врожаю, повинні відповідати природним циклам і балансам. Ці цикли універсальні, але при цьому їхні процеси залежать від місця розташування. Управління органічним сільським господарством повинно бути адаптоване до місцевих умов, екології, культури й масштабів. Вплив повинен бути зменшений шляхом повторного використання, утилізації й ефективного управління матеріалами й енергією з метою підтримки й поліпшення екологічної якості та ресурсів, що охороняються.
Органічне сільське господарство повинне досягати екологічного балансу шляхом проектування систем землекористування, створення місць перебування і підтримки генетичного й сільськогосподарського різномаїття. Ті, хто виробляє, переробляє, продає, споживає органічні продукти, повинні захищати та охороняти навколишнє середовище, включаючи ландшафти, клімат, середовище перебування, біологічне різноманіття, повітря й воду.
Принцип справедливості
Органічне сільське господарство повинне будуватися на відносинах, які гарантують справедливість із урахуванням загального навколишнього середовища й життєвих можливостей.
Справедливість характеризується об’єктивністю, повагою, коректністю та управлінням господарством, загальними для всього світу, як між людьми, так і в їхніх відносинах з іншими живими істотами.
Цей принцип підкреслює, що всі, хто залучається в органічне сільське господарство, повинні підтримувати гуманні відносини у формі, що гарантує справедливість на всіх рівнях і для всіх сторін - фермерів, робітників, переробників, розповсюджувачів, продавців і споживачів. Органічне сільське господарство повинне надавати кожному залученому високий рівень життя й вносити вклад у продовольчу суверенність і зменшення бідності. Воно спрямоване на виробництво достатньої кількості високоякісних харчових і інших продуктів.
Цей принцип стверджує, що тварини повинні бути забезпечені умовами й можливостями для життя, які узгоджуються з їхньою фізіологією, природною поведінкою і здоров'ям.
Природні й екологічні ресурси, які використовуються у виробництві й споживанні, повинні управлятися з позицій соціальної й екологічної справедливості з урахуванням інтересів майбутніх поколінь. Справедливість вимагає, щоб системи виробництва, розподілу й торгівлі були відкритими, рівноправними й враховували реальні екологічні й соціальні витрати.
Принцип турботи
Управління органічним сільським господарством повинне носити попереджувальний і відповідальний характер для захисту здоров’я й благополуччя нинішніх, майбутніх поколінь і навколишнього середовища.
Органічне сільське господарство - це жива й динамічна система, що реагує на внутрішні й зовнішні потреби й умови. Ті, хто використовує методи органічного сільського господарства, можуть поліпшити ефективність і підвищити продуктивність, але це не повинно піддавати ризику здоров'я й благополуччя. Тому повинні оцінюватися нові технології, а існуючі методи варто переглядати. У випадку неповного розуміння екосистем і сільського господарства, повинні вживати відповідні заходи.
Цей принцип стверджує, що обережність і відповідальність є ключовими компонентами у виборі методів управління, розвитку, а також технологій органічного сільського господарства. Наука необхідна як гарант того, що органічне сільське господарство є здоровим, безпечним і екологічним. При цьому, однак, окремо взятих наукових знань недостатньо. Практичний досвід, накопичена мудрість, традиційні й місцеві знання пропонують діючі рішення, перевірені часом. Органічне сільське господарство повинне запобігати ризикам шляхом застосування відповідних технологій і відмови від технологій наслідків, які важко передбачити, таких як генетична інженерія. Рішення повинні відображати цінності й потреби всіх, чиї інтереси можуть бути порушені, шляхом прозорих і спільних процесів прийняття рішень.
